МЕДИКАМЕНТОЗНА РЕАБІЛІТАЦІЙНА ТЕРАПІЯ СОБАК ПІСЛЯ ОСТЕОСИНТЕЗУ

МЕДИКАМЕНТОЗНА РЕАБІЛІТАЦІЙНА ТЕРАПІЯ СОБАК ПІСЛЯ ОСТЕОСИНТЕЗУ

ЛИТВИНЕНКО Д.Ю., кандидат ветеринарних наук
ІВНИЦЬКА К.Д., магістрант

Представлено результати досліджень особливостей загоєння кісткової тканини у собак та стадійності процесів, що проходять в місці перелому. Розроблено реабілітаційну терапію, що полягає у використанні препаратів відповідно стадій загоєння переломів у цього виду тварин.
Ключові слова: перелом, загоєння кісткової тканини, ускладнення після остеосинтезу, фази загоєння перелому, катозал, біокаль, тіопротектин, кафорсен.

З’єднання кісток кривавим способом називають остеосинтезом. Найбільш розповсюдженими способами остеосинтезу є: остеосинтез гвинтом; стягування дротом; інтрамедулярний остеосинтез металевими пластинами й полімерними штифтами, які розсмоктуються; надкісткова фіксація металевими пластинами й шурупами (гвинтами), шинування апаратом зовнішньої фіксації [1, 2].

Функціонально-стабільна фіксація відламків забезпечує профілактику найближчих і віддалених посттравматичних змін у м’яких тканинах, відновлення кровообігу і трофіки ушкодженої ділянки та усієї кістки. Під час операції необхідно провести хірургічну обробку рани, дотримуючись правил асептики й антисептики. Необхідно обирати метод остеосинтезу , доцільний у кожному конкретному випадку. Застосовують загальне антисептичне лікування, знеболення [2, 3].

Після проведення остеосинтезу можливі різні ускладнення, найбільш поширеніші з них наступні: виникнення запальних процесів; зростання відламків у неправильному положенні; сповільнення або відсутність зрощення; утворення несправжнього суглоба; розвиток остеомієліту; атрофія м’язів; зниження рухомості у суглобах; остеопороз [1, 2].

Відновлення кістки після її перелому проходить шляхом утворення кісткової мозолі. Цей процес має кілька фаз: підготовча – у відповідь на травму в зоні перелому виникає асептичне запалення, зона перелому очищається від мертвих клітин і готується до регенерації, яка починається через 48-72 години після перелому; друга фаза – утворення м’якої сполучнотканинної мозолі; третя фаза – скостеніння м’якої мозолі; четверта фаза – перебудова кісткової мозолі [3,4,].

Переломи великих кісток, складні і відкриті, загоюються достатньо довго (1-2 міс.), тонких – протягом 18-25 днів. Чітка мозоля формується на 30-ту добу. У подальшому відбувається посилення мінералізації і повністю виключає рухливість відламків через 2-2,5 міс. Місцеві біохімічні зміни нормалізуються лише через 5-8 міс. після клінічного видужання[3, 4].

Загоєння переломів кісток має видові особливості, зокрема у собак при переломі розвивається обширний серозний запальний набряк, а сполучнотканинна мозоля у зоні травми формується повільно (10-15 днів). У собак перша фаза загоєння триває 7 днів, друга з 8 по 14 день, третя з 15 по 30, четверта з 30 по 45 день [3].

Мета роботи – вивчити особливості загоєння кісткової тканини у собак, розробити ефективну схему медикаментозної терапії собак після остеосинтезу з метою нормалізації загоєння переломів та уникнення можливих ускладнень.

Матеріали та методика досліджень. Застосовували клінічні, біохімічні, рентгенологічні та статистичні методи дослідження. У дослід за принципом аналогів було відібрано 15 собак із закритими діафізарними поперечними і косими переломами кісток кінцівок. Тварин було поділено на 3 групи, по 5 собак у кожній. Собакам першої групи після проведення остеосинтезу призначали: з першого дня – антибіотикотерапія на 3 дні, катозал та тіопротектин на 7 днів; з 8-го дня – кафорсен на 10 днів та біокаль на 14 днів; з 30-го дня – катозал на 7 днів. Собакам другої групи призначали антибіотикотерапію на 3 дні, біокаль на 30 днів. Собакам третьої групи призначали антибіотикотерапію на 3 дні, катозал та тіопротектин на 7 днів. Собаки знаходились в однакових умовах утримання і годівлі.

Протягом всього дослідного періоду у тварин визначали кількісні і якісні показники загального клінічного стану, температури тіла, частоти дихання та пульсу. Наявність та характер переломів кісток, а також ступінь розвитку кісткової мозолі визначали за рентгенограмами. Періодично проводили морфологічне і біохімічне дослідження крові.

Результати досліджень. Розглянемо детальніше процеси, що виникають при загоєнні переломів.

Внаслідок травм від переломів в м’яких тканинах виникають контузії, розриви, ушиби. М’язи, сухожилки та зв’язки можуть бути відірвані від кісток. Розрив судин може призводити до гематом і інфільтрації тканин кров’ю. Поряд з анатомічними пошкодженнями в м’яких тканинах виникають патологічні процеси внаслідок порушення перфузії – в перші години після травми в ділянці перелому і часто дистально від нього виникає гіпоксія, ацидоз. Ацидозні, бідні на кисень тканини мають знижену стійкість до розвитку бактерій. В зоні перелому виникає асептичне запалення з явищами серозної та клітинної ексудації. Під впливом протеолітичних ферментів і ретикулоендотеліальної системи відбувається цитоліз і фагоцитоз мертвих тканин та згустків крові. Одночасно в відламках кісткової тканини розвивається травматичний остит з де мінералізацією їх кінців. Через 48-72 години починається регенерація, покращується перфузія тканин за рахунок реконвалесценції роздавлених судин, розширення капілярів та утворення нових судин. Ця фаза триває з 1 по 7 день після остеосинтезу.

Враховуючи вищеописані процеси, ми вважаємо доцільним призначити антибіотикотерапію на перші 3 дні, щоб запобігти розвитку інфекції у травмованих тканинах; тіопротектин та катозал а 7 днів, що зведе до мінімуму негативні наслідки ацидозу та гіпоксії тканин у зоні перелому. Використання цих препаратів веде до інтенсифікації обміну речовин, що також прискорює перебіг місцевого запального процесу та зменшує руйнівний вплив медіаторів запалення на здорові тканини.

Наступний етап – утворення м’якої сполучнотканинної мозолі. Після очищення в зону перелому проникають остеогенні клітини камбіального шару, окістя, ендоосту і кісткового мозку; постійно розмножуючись навколо уламків кісток, вони утворюють подібно до грануляційної тканини сполучнотканинну мозолю, яка не має здатності до рубцювання. Клітини її шляхом диференціювання перетворюються в остеобласти. У цей період в крові значно підвищується кількість загального білка, імуноглобулінів, активізується мінеральний обмін за рахунок збільшення кількості іонів кальцію, фосфору, активності лужної фосфатази. Ця фаза загоєння триває з 8 по 14 день.

Починаючи з 8-го дня, ми призначаємо кафорсен на 10 днів, оскільки він сприяє активізації обміну фосфору та кальцію, підвищує активність остеобластів і фібробластів, стимулює регенерацію тканин. Також, оскільки в цей період спостерігається підвищена потреба у таких елементах, як кальцій та фосфор, необхідним є біокаль, на 14 днів.

Третя фаза триває з 15 по 30 день, і характеризується скостенінням м’якої мозолі. За рахунок підвищення активності лужної фосфатази, паращитоподібних залоз і накопичення у крові фосфорно-кальцієвих сполук вона просочується солями кальцію. Така мозоля за будовою відрізняється від кісткової тканини. Лише з відновленням опірної функції вона піддається статико-динамічній перебудові, що відбувається в четвертій фазі.

З 30-го дня необхідно повторити курс катозалу, який активізує обмінні процеси ув області кісткової мозолі, чим прискорює її перебудову.

Протягом дослідного періоду характеристики загального стану, температура тіла, частота дихання та пульсу знаходились в межах норм.

У тварин першої групи через 35 днів після проведення остеосинтезу кульгавість та болючість відсутня, кісткова мозоль не виходить за межі контуру кістки, щілина між фрагментами кістки відсутня. На рис.1 представлено рентгенівський знімок перелому ліктьової та променевої кісток, на рис.2 – чітка кісткова мозоля на 35 день після остеосинтезу.

Рис.1                                                      Рис.2

У собак другої групи на 35-й день після остеосинтезу спостерігалась кульгавість, кісткова мозоля значно виступала за межі контуру кістки, потовщуючи її в цій ділянці майже вдвоє – гіпертрофована періостальна мозоль.

У 2 тварин третьої групи спостерігалась кульгавість, набряк та болючість в місці перелому, патологічні рухи та мобільність, кінці відламків потовщилися, між ними помітна щілина, чітко збережена лінія перелому, що свідчить про відсутність зрощення та утворення несправжнього суглоба. Виникла облітерація кісткового каналу – він закритий кістковою пробкою при гіпертрофованих несправжніх суглобах. У інших 3 тварин кульгавість та патологічні рухи в ділянці перелому відсутні. На рис.3 представлено контрольний знімок стегнової кістки на 35 день після проведення остеосинтезу, після видалення штифтів на 45 день кістка зламана в тому ж місці, рис.4.


Рис. 3                                                Рис. 4

З метою покращення загоєння кісткової тканини, профілактування можливих ускладнень та реабілітації хворої кінцівки необхідно провести в першу чергу належне хірургічне лікування з дотриманням всіх правил. Після операції потрібно забезпечити належний післяопераційний догляд, адекватне навантаження на кінцівку, фізіотерапевтичні процедури призначаються залежно від методу остеосинтезу.

За нашими спостереженнями реабілітація собак після остеосинтезу включає: підтримання загального стану тварини (загальна або специфічна медикаментозна підтримка); забезпечення спокою стабілізованої ділянки; нормалізація та часткова стимуляція обмінних процесів при формуванні кісткової мозолі.
Висновки

Загоєння кісткової тканини відбувається стадійно, кожна фаза характеризується відповідними процесами, що проходять в ділянці перелому. Для нормалізації репаративних процесів ми пропонуємо використовувати такі препарати, як катозал, тіопротектин, кафорсен та біокаль відповідно до стадій загоєння кісткової тканини у собак. Катозал призначається з 1 по 7 та з 30 по 37 день після остеосинтезу, тіипротектин з 1 по 7 день, кафорсен з 8 по 18, біокаль з 8 по 22 день. Всі препарати вводяться в дозах згідно настанови виробника.


СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. ВласенкоВ.М., Тихонюк Л.А., Рубленко М.В. оперативна хірургія, анестезіологія і топографічна анатомія. – Біла Церква. 2006. – С. 448-456.
2. І.С. Панько, В.М. Власенко, М.В. Рубленко та ін. Загальна ветеринарна хірургія (видання друге. доп. і перероб.). – Біла Церква: Білоцерківський державний аграрний університет, 2008. – С. 190-202.
3. Ниманд Х.Г., Сутер П.Ф. Болезни собак. Практическое руководство для ветеринарных врачей 8-е изд/ Пер. с нем. – М.: «Аквариум-Принт», 2008. – С. 188-198.
4. http://cboblogroll.org/glava-5-perelomy/reparativnaya-regeneratsiya-kostnoy-tkani/

Закладка Постоянная ссылка.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *